Класному керівнику

ПРИЗНАЧЕННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ
на 2022 - 2023 навчальний рік

Клас	Прізвище та ім'я класного керівника	Кількість учнів у класі
2	Оксана ЯКОШЕВСЬКА	6
3	Марія КОСТРИК	6
4	Галина ГЕМЗА	8
5	Олександра ШОСТАК	7
6	Олександра КІТ	6
7	Світлана АНДРУСИШИН	9
8	Павло ПЕТРИК	6
9	Олександра ГИЗ	7

Голова шкільного методичного об'єднання класних керівників - 

ШОСТАК Олександра Романівна

                                              ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТАЦІЇ,  ЯКУ ВЕДЕ КЛАСНИЙ КЕРІВНИК 

1. Класний журнал.
2. Особові справи учнів.
3. Табелі успішності.
4. План виховної роботи.
5. Матеріали виховних годин, годин спілкування тощо.
6. Розробки сценаріїв виховних заходів.
7. Щоденник психолого-педагогічних спостережень за учнями.
8. Щоденник роботи з важкими учнями.
9. Протоколи батьківських зборів.
10. Матеріали щодо запобігання дитячого травматизму, бесіди з правил до­рожнього руху, облік 
проведення інструктажів.
11. Журнал обліку занять з учнями, які навчають вдома (якщо такі учні є).
12. Літопис або фотоальбом класу.
Щоденно:
• з'ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація
пропусків у класному журналі;
• бесіди з учнями, що запізнюються на уроки;
• організація чергування у класі;
• індивідуальна робота з учнями;
• контроль зовнішнього вигляду учнів;
• організація харчування.

Щотижня:
• проведення годин класного керівника;
• перевірка щоденників;
• проведення заходів у класі за планом роботи;
• робота з активом класу, організація діяльності органів учнівського
самоврядування
• контроль за виконанням доручень;
• організація прибирання закріпленої території пришкільної ділянки;
• робота з батьками;
• робота з учителями, які працюють у класі;
• зустріч зі шкільним лікарем (медсестрою).

Щомісяця:
• тестування та анкетування учнів з метою вивчення їх індивідуальних
особливостей, аналіз розвитку учнівського колективу;
• складання плану роботи на канікули.

Один раз на рік:
• написання характеристик (за необхідності);
• проведення класних зборів;
• проведення бесід з безпеки життєдіяльності;
• організація чергування класу у школі;
• відвідування уроків учителів-предметників у своєму класі;
• консультації у шкільного психолога.
• контроль за станом підручників;
• зустріч з батьківським активом;
• відвідування учнів удома.

Два рази на рік:
• оформлення класного журналу за підсумками семестру, складання звіту;
• заповнення табелів успішності та видача їх учням;
• проведення батьківських зборів;
• участь у роботі семінару, методичного об'єднання класних керівників;
• аналіз виконання плану роботи, корекція плану виховної роботи;
• аналіз плану виховної роботи за попередній навчальний рік та
складання плану на наступний рік;
• проведення відкритого виховного заходу;
• оформлення особових справ учнів;
• статистичні відомості про клас (станом на 5 вересня);
• робота з підручниками (видача, перевірка, здавання).

 ФУНКЦІЯ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКАМИ З БАТЬКАМИ

Перша  функція

 – ознайомлення  батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу , що організовує  школа , 
обумовлена  необхідністю вироблення  однакових  вимог, загальних принципів, визначення  мети і
 завдань  виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному  вихованні  у навчально-
виховному процесі школи.

Друга  функція

 -  психолого-педагогічна  освіта батьків .

Третя функція

 - залучення батьків до спільної з дітьми діяльності :

•  Участь у всіх формах позаурочної  діяльності ( походи ,екскурсії, вечори, змагання, благоустрій                           школи) .
•  Участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи.
•  Участь у профорієнтаційній  роботі  школи: екскурсії на виробництво, зустрічі з цікавими людьми ).
•  Участь у роботі ради школи, ради профілактики правопорушень.
•  Надання матеріальної допомоги в класах школи.

 Четверта функція

 – надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем: 
     підлітковий вік , профілактика формування шкідливих звичок , профілактика правопорушень;

П’ята функція

– взаємодія батьків : із громадськими організаціями , батьківськими комітетами школи і класу , 
    шкільними радами.

  

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД У РОБОТІ З БАТЬКАМИ

            Сімейне виховання — процес досить складний і завжди пов'язаний із суб'єктивними чинниками. 
Недосвідченість батьків, їхнє намагання спиратися тільки на свій досвід, брак певних педагогічних 
знань і навичок призводить до серйозних помилок.

• Ось чому однією з важливих передумов виховання в сім'ї  підвищення педагогічної                                    культури батьків, насамперед систематичною просвітою, яка передбачає комплексний підхід                              до питань виховання.
• Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників.                 ВЗАЄМОДІЯ З БАТЬКАМИ

      Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим 
запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх 
почуття, виявивши стриманість, відкритість.

    Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними. 
Дотримання позиції рівноправності.

     Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. 
Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

      Визнання важливості батьків у співпраці

      Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків,  у вихованні та розвитку дитини.

      Вияв любові, захопленості їх дитиною.

     Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, 
симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш 
охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

 Пошук нових форм співпраці

      Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх 
тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження
 взаєморозуміння з дітьми.

       Основне завдання роботи з сім'єю — закріплення, розвиток виховного потенціалу сім'ї.

 Культура означає турботу... 

Високий рівень культури має той педагог, який дотримується вимог і певних неписаних правил...

 1. Не робить того, що засуджує в інших.

 2. Завжди розуміє й відчуває душевний стан іншої людини (колеги, учня, батька).

 3. Знає, що його поведінка впливає на стан душі, здоров'я, настрій іншої людини.

 4. Знає, що вибачення доречне завжди.

 5. Знає, що в розмові, крім лексичного запасу та граматичної структури, головними є тон та інтонація 
розмови.

 6. Любить свою роботу й удосконалює її.

 7. Щоденно працює над підвищенням свого фахового й методичного рівня.

 8.  Поважає себе та свою справу.

 9. Ставиться до інших з увічливістю, доброзичливо, тактовно, делікатно, уважно, привітно.

 10. Виконує свою місію вчителя на совість.

 11. З розумінням ставиться до чужого горя та чужої радості.

 12. Уміє непомітно допомогти іншому.

 13. Уміє тактовно, делікатно й переконливо вести розмову.

 ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ В РОБОТІ З БАТЬКАМИ

•       Залучайте батьків до шкільного життя, запрошуйте їх до співпраці, на уроки, влаштовуйте з ними 
зустрічі.

 •       Дякуйте батькам за все, навіть за найменші дрібниці.

Дякуйте багато разів за одне й те саме, бажано прилюдно.

 •       Ніколи не докоряйте батькам, які не відвідують батьківських зборів — це не сприятиме 
їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без тіні сарказму) радійте їх появі в класі.

 •       Називайте батьків по іменах та по батькові, не вживайте поширених фраз «мама Петра Іванчука». 
Інакше в батьків складеться враження, що вони вам цікаві лише в такому статусі.

 •       На батьківських зборах наголошуйте на проблемі, а не на конкретній дитині. Водночас хваліть учнів 
персонально й обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини.

 •       Аналізуйте досягнення дитини з часу останньої зустрічі з батьками.  Окреслюйте проблеми та 
визначайте потрібну допомогу з боку батьків для її вирішення. Коли батькам пропонують посильну і 
конкретну модель докладання своїх зусиль, то віддача від них підвищується. Вони частіше 
звертаються по пораду до вчителя, а той, у свою чергу, має чудову можливість стежити за розвитком
 дитини в сім'ї.

 ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Можливі причини складностей у навчанні дітей:

Ø   Дитина нездорова.

Ø   Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.

Ø   Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз,
 вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.

Ø   Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.

Ø   Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї
 непосильна (не звикла працювати).

Ø   Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й 
підбадьорити маленьку людину.

Ø   Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.

Ø   Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

 Поради батькам, що допомагають дітям учитися

•       Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща                                    з мотивацій.

 •       Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо
 якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший 
варіант завдання.

 •       Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть                          деякого регресу вашої дитини.

 •       Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її 
інтелектуальних можливостей.

 •       У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь 
час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте 
тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.

 •       Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко 
регламентовані, повторювані, монотонні заняття.

 •       Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння,
 наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість
 у своїх силах, високу самооцінку.

Притча про те, скільки часу варто приділяти дітям

Після нелегкого робочого дня повернувся батько додому. Час був пізній, він змучився і втомився, але зрадів, побачивши, що п’ятирічний син чекає його на порозі будинку.
– Тату, – привітавши батька, тихо промовив малюк, – можеш відповісти? Я чекав, щоб запитати …
– Звичайно, питай! – Вигукнув батько.
– Скільки грошей ти отримуєш?
– Та хіба це твоя справа ?! Нема чого тобі про це знати!
Дитина підняла на нього сумні очі.
– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скільки ти заробляєш за одну годину?
– Ну, припустимо, п’ятсот. І що далі? Тобі-то яка різниця?
– Будь ласка, тато, – дуже серйозно промовила дитина, – позич мені триста рублів.

Батько вийшов з себе і закричав до сина:
– Ти поводиш себе огидно! Я так втомився, але змушений стояти тут і слухати твою порожню балаканину! Думаєш тільки про іграшки, чекав мене лише для того, щоб випросити грошей на всякі дурниці!

Опустивши голову, хлопчик зник за дверима дитячої. А батько, розсерджений і засмучений, так і стояв, притулившись до стіни. «От нахаба, – думав він, – який же мій син егоїстичний. Однак … Може, і я був не в усьому правий? .. Я даремно на нього накричав, адже зазвичай дитя ніколи не просить у нас з матір’ю грошей. Значить, дитина звернулась до мене неспроста».

Він тихенько зайшов до кімнати сина і сів біля дитячого ліжка.
– Ти ще не заснув, мій хороший? – Шепнув він.
– Ні, я лежу і думаю …
– Не гнівайся на мене, синку, я сьогодні страшенно втомився, тому й нагрубив тобі. Ось, візьми гроші і, будь ласка, вибач мене.

Малюк обійняв батька за шию, його оченята радісно засвітилися.
– Тату, спасибі, велике-велике спасибі!

Хлопчик витягнув з кишені піжами кілька зім’ятих банкнот і додав до них щойно отримані купюри. Батько знову почав бурчати:
– У тебе, як виявилося, предостатньо грошей, а ти скупишся і просиш ще.
– Ні, татко, мені якраз цих трьохсот не вистачало. Ось тепер я зібрав рівно стільки, щоб купити одну, всього лише одну годину твого, тату, часу. Можна? Я дуже прошу, прийди завтра трохи раніше, щоб ми сіли вечеряти всі разом: ти, мама і я …

“ДВА ЯБЛУКА” – ПРИТЧА ЯКА ДОПОМОЖЕ УНИКНУТИ ЗНУЩАНЬ В ДИТЯЧОМУ КОЛЕКТИВІ

         Одна вчителька вирішила поділитися своїм досвідом донесення до учнів, чому цькування – це погано.“Одного разу перед початком занять я зайшла в магазин і купила 2 яблука. Вони були практично однакові: той же колір, приблизно рівний розмір … На самому початку класної години я запитала у дітей: « Чим відрізняються ці яблука? ». Вони промовчали, тому що дійсно особливої різниці між плодами не було.

          Тоді я взяла одне з яблук і, звертаючись до нього, сказала: «Ти мені не подобаєшся! Ти погане яблуко!». Після цього я кинула фрукт об землю. Учні дивилися на мене, як на божевільну.

             Потім я простягнула яблуко одному з них і сказала: «Знайди в ньому щось, що тобі не подобається і теж кинь на землю». Учень слухняно виконав прохання. Після цього я попросила передати яблуко далі.

        Треба сказати, що діти легко знаходили в яблуці якісь недоліки: «Мені не подобається твій хвостик! У тебе не гарна шкірка! Так, в тебе одні черви!» – Говорили вони і кожен раз кидали яблуко на землю.

              Коли фрукт повернувся до мене, я ще раз запитала про те, чи бачать діти якусь різницю між цим яблуком і іншим, яке весь цей час лежало у мене на столі. Діти знову були в замішанні, адже, незважаючи на те що ми регулярно кидали яблуко на підлогу, якихось серйозних зовнішніх пошкоджень воно не отримало і виглядало практично так само, як і інше.

          Тоді я розрізала обидва яблука. Те, яке лежало на столі, було білосніжним всередині, воно всім дуже сподобалося. Діти погодилися, що з задоволенням з’їли б його. А ось друге виявилося всередині коричневим, покритим «синцями», які ми йому і поставили. Його ніхто не захотів їсти.

            Я сказала: «Діти, але це ж ми його зробили таким! Це наша вина!». У класі настала мертва тиша. Через хвилину я продовжила: «Точно так само відбувається і з людьми, коли ми їх ображаємо або насміхаємось. Зовні на них це практично не позначається, але ми наносимо їм величезну кількість внутрішніх ран! »

            До моїх дітей ще ніколи нічого не доходило так швидко. Всі почали ділитися своїм життєвим досвідом, наскільки їм неприємно, коли їх ображають. Всі ми по черзі поплакали, а потім разом розсміялися. Коли урок закінчився, діти почали обнімати мене і один одного. Як же добре, що мої зусилля не були витрачені даремно!