"Пекельні
цифри та слова,
у серці
б'ють, неначе молот,
немов
проклятий оживе,
рік
тридцять третій.
Голод...Голод
У люті
сталінській страшній
Тінь
смерті шастала по стінах,
Сім
мільйонів (Боже мій)
Не
долічила Україна.
У
1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була
тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних
людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах
матерів…
Голодомор
1932-33 рр. - період з квітня 1932 по листопад 1933 років. Саме за ці 17
місяців, приблизно 500 днів, в Україні загинули мільйони людей.
26
листопада у Боневицькій ЗСШ було проведено захід, присвячений пам’яті жертв
голодомору 1932-1933рр. Учні розповідали про
жахливі події цих років. Звучали повідомлення учнів про факти голодомору, спогади
очевидців про голодомор на Кіровоградщині та причини та наслідки голодомору.
Голод
1932-1933 рр. став для українців тим, чим був голокост для євреїв і різанина
1915 р. для Вірменів. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод
травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та
демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Найважливішим у трагедії
голоду є те, що його можна було уникнути!
Пам'ять
- нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.
Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих, хто за шматок хліба не
доносив на брата, не відривав останній окраєць від голодних дитячих ротів, не
торгував святинею. Було запалено свічку
пам'яті. І вона стала даниною тим, хто навічно пішов від нас у 1933 році.
